Не воином, не кочевым вождем,
И не с мечом, а с песнею моей
Я шел к тебе Батыевым путем,
Чтоб сделать тебя Родиной своей.
Украина, к себе меня прими.
Перед тобой позволь согнуть колена.
Колосьям-руками обними.
Вплети в траву. Не дай уйти из плена.
И руку мне пожми, мой белый друг.
И от чужих гробниц, пока не поздно,
Бежим с тобой, чтоб оказаться вдруг
У мутных вод в разгаре ночи звездной.
Прислушайся - ты слышишь крики птиц?
Взгляни - ты видишь ночи отраженья
В потоках вод? И сполохи зарниц,
Как отголосок давнего сраженья?
Журчит вода. И травы шелестят.
Мерцают звезды. Блики под луною
По глади струйной медленно скользят.
И где-то над тобой и надо мною
Бормочет сказку нам Уснувший Лес.
И Белый Бог на нас глядит с небес.
1980
Не ватажком в ординському поході,
І не з мечем, а з піснею здалля
Шляхом Батия я прийшов зі Сходу,
Аби моєю стала ця земля.
Україно, візьми мене, прийми.
Дозволь припасти у твої долоні.
Колоссям, мов руками, обійми.
Вплети в траву, не відпускай з полону.
І руку мені дій, мій білий брат.
І від могил не нашіх - світ за очі -
Втікаємо, щоб опинитись раптом
Край темних вод в час зоряної ночі.
Прислухайся - ти чуєш спів птахів?
Поглянь - чи бачиш ти, як ніч поснула
У течії води? І сполохи,
Немов відлуння давніх війн минулих?
Дзюрчить вода. І трави шелестять.
І ніч в свої вдивляється відбиття
У струмені. І зорі мерехтять.
І десь вгорі зеленим верховіттям
Казки нам Сплячий Ліс розповіда.
І Білий Бог нам з неба вигляда.
1999