Вот человек по городу идет.
Сломился день, и вечер настает.
Уже давно сентябрь. И в сентябре
Я вновь живу. Вот осень во дворе.
И ею дышит город-человек.
В его камнях весь отразился век.
Чужая жизнь за окнами картир.
Живая мысль за стеклами картин.
Ось, подивись, людина містом йде.
Згасає день, і вечір настає.
Вже вересень давно. І в цій порі
Живий я знов. Он осінь у дворі.
І нею диха місто раз-у-раз.
В його камінні весь відбився час.
Чуже життя за вікнами квартир.
Живе чуття за шибками картин.
И гул толпы не молкнет на Сумской.
Здесь все - мое. И я кругом здесь свой.
Тут Харьков мой. Тут радость и беда.
Вчера, сегодня, завтра - навсегда.
А на Сумській одвічний натовп б'є.
Я весь тут - свій. Тут все навкруг - моє.
Тут Харків мій. Тут все моє життя.
Минуле, і сучасне, й майбуття.
Вот старый сквер, который по весне
Воспоминанием встревожил сердце мне.
Еще струя зеркальная чиста.
Еще в бассейн не падает листва
С плакучих ив и кленов на ветру.
Сюда я приезжаю по утру,
И дальше - в Лесопарк зеленым днем.
А вечером - с друзьями под дождем.
Ось сквер старий, що якось навесні
Стривожив серце спогадом мені.
В струї дзеркальній чиста ще вода.
Ще над басейном листя не спада.
З плакучих верб і кленів до води.
Я вранці приїжджаю знов сюди.
І далі - в Лісопарк, зелений ще.
А ввечорі - до друзів під дощем.
И гул толпы не молкнет на Сумской.
Здесь все - мое. И я кругом здесь свой.
Тут Харьков мой. Тут радость и беда.
Вчера, сегодня, завтра - навсегда.
А на Сумській одвічний натовп б'є.
Я весь тут - свій. Тут все навкруг - моє.
Тут Харків мій. Тут все моє життя.
Минуле, і сучасне, й майбуття.
И, в полночь лишь, сквозь темноту, хмельной,
Пешком, усталый я вернусь домой.
И мне пути никто не перейдет,
И ветер лист уснувший не качнет.
И я услышу, как со мною рядом
По Харькову легко Полтавским Шляхом
Осеннее спокойствие идет.
Осеннее спокойствие идет.
Опівночі, у темряві, по всьому,
Я пішки, втомлений, прийду додому.
Й путі мого ніхто не перетне.
І вітер листя сонне не хитне.
І я відчую, як зі мною поруч
Полтавським Шляхом на Холодну гору
По Харкову осінній спокій йде.
По Харкову осінній спокій йде.
И гул толпы не молкнет на Сумской.
Здесь все - мое. И я кругом здесь свой.
Тут Харьков мой. Тут радость и беда.
Вчера, сегодня, завтра - навсегда.
1980, 1998
А на Сумській одвічний натовп б'є.
Я весь тут - свій. Тут все навкруг - моє.
Тут Харків мій. Тут все моє життя.
Минуле, і сучасне, й майбуття.
1998